Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Бізнес / Телекомунікації та IT

Цифрові франкенштайни

Ярослава Куцай, фрілансер

Вони знають, де ви зараз, вони знають, де ви були, вони здогадуються, про що ви думаєте. Уникнути їх майже неможливо. Поки що. У партнерстві з Amnesty International розповідаємо, як інтернет-корпорації збирають персональні дані користувачів, яким чином це може обернутись проти нас і як протидіяти порушенням прав онлайн.

«Життя коротке. Заведи роман», – пропонував слоган канадської платформи для знайомств Ashley Madison. Вона обіцяла тим, хто знуджений тривалими стосунками, прихисток для обговорення потаємних фантазій і анонімність. Засновники ресурсу, які заробляли на невірності з 2002 року, запевняли, що він вирізняється ґендерним балансом: мовляв, попри поширені стереотипи, жінок, готових вскочити в гречку, стільки ж, скільки й чоловіків. Ashley Madison гарантувала, що кожен зареєстрований на їхньому сайті знайде собі партнера для відвертого флірту. Потрібно лише заплатити за доступ.  

У липні 2015 року група хакерів викрала й незабаром оприлюднила понад десятки гігабайтів даних близько 37 мільйонів її користувачів, разом з реальними іменами, домашніми адресами, пошуковими запитами та інформацією про транзакції. Під час розслідування виплив один цікавий факт: власники платформи збрехали про співвідношення статей. За результатами аналізу DadaViz, 86% їхніх користувачів були чоловіками. Мільйони жіночих акаунтів Ashley Madison виявилися фейковими. Більшість розкутих зрадниць імітували чат-боти.

Історія з Ashley Madison ілюструє не лише те, які теми можуть допомогти машині пройти тест Тюринґа, а й те, наскільки легко люди довіряють сервісам свою інформацію, часто не розуміючи ані можливих наслідків, ані того, що ж насправді отримують натомість. І навіть якщо секстинг не є сферою ваших інтересів, усе одно те, чим ви ділитеся, може зіграти проти вас.

Медіабульбашки

«Новим поколінням нічого не належить, – сказав у своєму виступі на Web Summit 2019 інформатор та екс-співробітник ЦРУ Едвард Сновден. – Ми користуємося послугами цифрових корпорацій, а вони натомість відстежують наші дії. Це в основі їхньої бізнес-моделі. І це робить нас вразливими».

Сьогодні беззаперечним лідером у царині соціальних мереж є Facebook, який  невпинно нарощує свій вплив і охоплення. Об’єднайте користувачів однойменної мережі, його сервісів обміну повідомленнями WhatsApp і Messenger та додатку Instagram – і маєте дані третини людства.

Інший мегагравець, Google, контролює близько 90% пошукових запитів. Переважна більшість смартфонів працює на його операційній системі Android. Його Chrome – це найпопулярніший веб-браузер, а його YouTube – найбільша у світі відеоплатформа, яку сам Google навіть позиціонує як другу у світі пошукову систему (що насправді не є коректним терміном, адже внутрішня пошукова система YouTube індексує лише сторінки у межах платформи і не шукає інформацію на інших ресурсах).

У розпорядженні Google – понад 37% ринку інтернет-реклами, у Facebook – понад 22%. Вони щосили прагнуть наростити ці частки, пропонуючи своїм клієнтам дедалі ширший асортимент даних.

У 2018 році журналісти виявили, що Google продовжує визначати ваше місцезнаходження, навіть якщо деактивувати цю функцію. Компанія переглянула її опис після оприлюднення розслідування, але не змінила налаштувань. (Зараз функція «Історія місцезнаходжень» описується так: «Зберігається історія вашого пересування з пристроями, навіть коли ви не користуєтеся сервісами Google».) На початку 2019 року стало відомо, що на приладах Google Nest для «розумного дому» міститься мікрофон, про який не повідомляли власників.

Facebook, своєю чергою, платив підліткам за завантаження додатка Facebook Research, який стежить за всім, що вони роблять на своїх ґаджетах. У компанії також визнали, що проводили експерименти, показуючи користувачам емоційно навантажені дописи у їхніх новинних стрічках, щоб підняти настрій або пригнітити його. Внаслідок експерименту користувачі, яким показували більше негативного контенту, також публікували більше негативних коментарів. А нещодавно з’ясувалося, що керівництво Facebook знало про махінації із даними з боку фірми Cambridge Analytica, яка вплинула на результати виборів у різних країнах світу, за місяці до того, як спалахнув скандал.

«Численні зловживання з боку цих компаній – це не похибка, а демонстрація того, як саме Google та Facebook втілюють свою модель спостереження, збираючи, аналізуючи і продаючи величезну кількість даних, нехтуючи правом на приватне життя», – мовиться у нещодавно опублікованому дослідженні Amnesty International.

Інтернет-корпорації вивчають нашу поведінку до найменших нюансів, формуючи детальні досьє на мільйони цифрових особистостей, і через складні алгоритми, які підіграють нашим вподобанням, намагаються маніпулювати нашими думками: продавати товари, які нам геть не потрібні, і спонукати голосувати за кандидатів на високі посади, які витратили найбільше коштів на промо-кампанію. Ми опиняємося в інформаційній бульбашці, яка заважає нам критично оцінювати дійсність.

Технокомпанії змагаються з традиційними медіа та між собою за право стати дистриб’юторами новин. Згідно з даними Pew Research Center, для чотирьох з десяти дорослих американців Facebook є головним джерелом новин. Функція Facebook Instant Articles («Миттєві статті») дозволяє переглядати матеріали інтернет-видань, не виходячи з соцмережі, що набагато швидше, ніж переходити на сайт видання, і заощаджує трафік. Washington Post зробила весь свій щоденний контент доступним через цю функцію. Google має аналогічний Accelerated Mobile Pages («Прискорені мобільні сторінки»), Twitter – Moments («Моменти»).

Соціальні мережі стають новим джерелом доходів від реклами для медіа, що прагнуть монетизувати свої онлайн-продукти. Для соцмереж новини – це ще більше контенту, який на довше затримуватиме читачів на їхніх платформах, оточуючи їх більшою кількістю реклами.

Три з половиною рукостискання

Дехто з нас навіть не підозрює, наскільки глибоко насправді сервіси, якими ми користуємося, проникають у наше особисте життя. Facebook може запропонувати вам додати у друзі іншого пацієнта вашого лікаря або ж нову пасію когось із ваших колишніх, навіть не зареєстрованих у соцмережі. Рекомендації «Люди, яких ви можете знати» від Facebook виявляються настільки влучними і несподіваними, що часом стає моторошно.

Але, звісно ж, ніякої містики тут немає. Річ у тім, що за вашим основним профілем ховається інший – тіньовий, з яким пов’язані дані, які ви ніколи не надавали соцмережі. Якщо дві різні людини зберегли у себе в контактах ваш номер або електронну пошту, цілком можливо, що вони знайомі між собою. Компанія використовує контактні дані навіть тих, хто не належить до її користувачів, для пошуку можливих знайомих.

Доступ до списку контактів – це один із перших запитів Facebook одразу після вашої реєстрації. Ви вводите свою електронну пошту, потім пароль від пошти, після чого Facebook пропонує вам знайти друзів та дізнатися, хто з них уже в мережі, надавши доступ до своїх старих контактів. Ви погоджуєтеся, і відтак всі вони залишаються в базі компанії.

У Facebook, найімовірніше, знають кожну адресу, за якою ви проживали, та номери телефону, за якими з вами можна було зв’язатися. Всі люди, яких ви знаєте, – якщо ви надали свої контакти Facebook, – допомагають соцмережі знаходити зв’язки, які ви, можливо, й не хочете встановлювати (соціологи називають це соціальною конфіденційністю). Дані тіньових профілів допомагають Facebook зв’язати між собою максимальною кількістю способів максимальну кількість людей. Facebook з його двома мільярдами користувачів вдосконалює ці свої механізми й уже називає застарілою «теорію шести рукостискань», які нібито поєднують нас із будь-яким іншим мешканцем планети. Нині досить всього трьох із половиною.

Замітаючи цифрові сліди

Що ми можемо зробити, щоб захиститися? Видалення власної історії пошуку в Google ще не означає, що вона повністю зникає. Пошукові запити більше не будуть пов’язані з вашим обліковим записом. Однак, як наголошують у компанії, їх використовуватимуть для покращення послуг Google.

Коли користувач видаляє контакти, Facebook видаляє їх зі своєї системи, але, цілком можливо, що контактні дані тих самих людей надав хтось інший. Щоб повністю очистити свій електронний слід, доведеться віднайти всіх користувачів, які мають вашу контактну інформацію і які погодилися завантажити її на Facebook, й змусити кожного з них перейти на сторінку керування контактами й видалити їх.

Якщо це видається mission impossible, то слід прийняти, що минулого не зміниш, і зосередитися на подальшій профілактиці, використовуючи сервіси, які гарантують захист даних. Кілька порад:

Не засиджуйтеся на сайтах з HTTP. Цей протокол є незахищеним, тобто кожен, хто перехопить ваш інтернет-зв’язок, зможе дізнатися, про що ви пишете або що переглядаєте. Якщо ви на сайті з HTTPS, в адресному рядку можна побачити маленький замочок, який означає, що цей ресурс захищений. Щоб зашифрувати свою історію перегляду, слід завантажити розширення для браузера HTTPS Everywhere.

Листуйтеся у Signal Private Messenger. Ця програма вважається золотим стандартом додатків миттєвого обміну повідомленнями, а її технології шифрування – найкращими практиками, які потроху намагаються наслідувати навіть техногіганти. Програмний код Signal перебуває у відкритому доступі, тому кіберексперти регулярно перевіряють її на надійність. (Більше про безпеку в месенджерах читайте в статті «З тобою, як за стіною».)

Влаштовуйте відеоконференції у Jitsi Meet. Ця система повністю зашифрована і має всі стандартні функції, як-от спільне використання екрану, чат і блокнот для обміну інформацією з усіма учасниками віртуальної наради.

Спробуйте DuckDuckGo. Цей пошуковик дотримується політики повної конфіденційності, відмовляючись від збору, збереження та обробки даних користувачів, зокрема їхніх IP-адрес та пошукових запитів.

Також радимо ознайомитися з рекомендаціями, зібраними у проєкті Amnesty International «Digital & права людини».  

Звісно, це все «милиці» – тимчасові рішення для власного захисту, поки великі технокорпорації не понесли відповідальності за свої зловживання. Саме це має бути основною метою світової спільноти в питанні захисту приватності у цифровому просторі.

Паперовий тигр

Перші несміливі кроки в цьому напрямку вже здійснила Європа. У травні 2018 року Європейський Союз ухвалив Загальний регламент щодо захисту даних (General Data Protection Regulation, знаний як GDPR). Користувачі отримали ширші можливості для контролю за конфіденційністю персональних даних, зокрема, право видалити дані або отримати їхню копію у IT-компаній. 

І хоч це непоганий початок, Едвард Сновден вважає документ «паперовим тигром» (китайською так говорять про когось, хто здається сильним, але насправді не здатний нічого змінити). Помилку законодавців він описує так: «Сама ідея регулювання захисту даних передбачає, що збір даних як такий є виправданим і прийнятним, що він не несе загрози чи небезпеки сам по собі, що нормально шпигувати за всіма весь час, чи то вони твої клієнти, чи твої громадяни – допоки не станеться витоку, допоки лише ти контролюєш те, що ти вкрав в усіх. Поки ми не побачимо, як ці штрафи застосовуються до інтернет-гігантів щороку, поки вони не змінять свою поведінку, і вона не почне відповідати не лише букві, а й духу закону, це – паперовий тигр, який дає нам ілюзію впевненості».

Компанії повинні обмежити збір даних. А все, що залишається нам наразі, – скоротити обсяги чутливої інформації, яку ми віддаємо в їхнє розпорядження.

Водночас такі тренди, як розвиток та поширення інтернету речей, змусять нас переосмислити, що таке конфіденційність. Нині, за різними оцінками, до інтернету підключено від 20 до 30 мільярдів пристроїв. Аналіз великих даних штучним інтелектом зможе поліпшити, зокрема, транспортування, енергоспоживання та медичну діагностику. Нам знадобляться надійні системи захисту даних – не тільки закони, але й шифрування, впровадження принципів кібербезпеки та контролю, а також відкрита громадська дискусія щодо цього, переконані в Amnesty International.

Ізраїльський історик Ювал Ной Харарі у своїй книжці «Homo Deus» припускає, що незабаром Google знатиме все про наші здібності, здоров’я, інтимні стосунки та фінансовий стан – й радитиме, яку професію обрати, чию пропозицію про роботу прийняти і з ким побратися. В обмін на такі консультації нам доведеться звикнути до думки, що свобода вибору – лише ілюзія. Уже зараз дослідження показало, що алгоритм Facebook краще знається на особливостях характеру користувачів, ніж їхні друзі, подружжя і батьки, зазначає Харарі. 

Особисті дані – найдорожчий актив ХХІ століття, і, можливо, це зависока ціна за кілька зручних інформаційних, комунікаційних та розважальних інструментів, які, зрештою, збагачують не наше суспільство, а інтернет-корпорації.

Відправити

6,8 Середня оцінка
Таблиця оцінок