Бізнес / Агропромисловий комплекс

Дикі свині – чи все ж люди… або Хто є головним джерелом поширення АЧС?

Анна Назаренко, Agrar Medien Ukraine

За даними Головного управління Держпродспоживслужби України, станом на кінець 2019 року кількість зафіксованих випадків захворювання на африканську чуму свиней уже перевищила 500, за сам 2019-й рік офіційно виявлено 53 випадки. Переважна більшість захворілих тварин із приватного сектору або серед дикого поголів’я.

Попри запобіжні й заходи з поінформованості населення, які проводить Держпродспоживслужба та інші установи, це небезпечне для свиней захворювання все ще продовжує поширюватися. І не лише країною: масштаби ураження охопили величезну територію Східної півкулі від країн Західної Європи до Китаю, Південної Кореї, Індонезії... Тож актуальність профілактики й боротьби з АЧС в усьому світі зростає.

Жодних випадків інфікування АЧС на території Німеччини – не привід розслаблятись

Наприкінці 2019 року в Києві відбулася неформальна зустріч на тему: «Біобезпека та добробут тварин – європейські вимоги до тваринницьких підприємств та перспективи для України», організована проєктом Німецько-український агрополітичний діалог. Захід мав за мету ознайомити українську спільноту з новими європейськими підходами до гарантування біобезпеки та добробуту тварин в аграрному секторі. Наразі це нагальні питання для обговорення на рівні Європейського Союзу, а відповідні регулювання відображаються у законодавстві, що є підтвердженням актуальності тематики для всіх зацікавлених сторін.

Тож під час зустрічі проф. д-р Ебергард Гаунхорст, президент Земельного відомства Нижньої Саксонії з питань захисту споживачів та безпечності продуктів харчування (LAVES), Німеччина, представив новітні європейські підходи до гарантування біобезпеки і добробуту тварин у сільському господарстві та окреслив перспективи майбутнього впровадження цих підходів в Україні. Відомство, керуючись чинним законодавством, проводить державний контроль якості продукції за принципом «з ферми до столу», забезпечує виконання завдань щодо усунення виявлених недоліків та порушень, а також зобов’язане проводити постійну ротацію персоналу, який контролює сільгосппідприємства. 

Однак, згідно з законодавством, у Німеччині відповідальність за біобезпеку несуть самі сільгосппідприємства, державні органи лише здійснюють вибірковий контроль та нагляд. Тому для німецьких фермерів важливими є забезпечення власними силами контролю біобезпеки і долучення до добровільних організацій з такого контролю. Вчасне подання фермером інформації щодо інфікування тварин забезпечує контроль поширення хвороби, при цьому фермеру з протиепізоотичних кас, за співфінансування федеральної землі та ЄС, виплачують компенсації (відшкодування) за утилізацію хворих тварин та ліквідацію спалаху. А Земельне відомство заснувало спеціально обладнані підприємства, які акредитовані для забою/утилізації хворих тварин, паралельно обов’язково реєструє й перевіряє (на наявність збудника АЧС) випадки загибелі диких, а також домашніх свиней, проводить активну роз’яснювальну роботу щодо захворювання, його небезпеки та профілактики. 

Аналіз ситуації із захворюванням у країнах Європи, особливості й характер його поширення, за словами пана Гаунхорста, свідчить про те, що найбільшу відповідальність за інфікування поголів’я тварин усе ж несе людина. І в цьому ракурсі надзвичайно важливою є комунікація як між самими фермерами, так і з державними та мисливськими установами, як і власний внесок – впровадження заходів із запобігання ризику, а також біобезпека господарств. 

Великі виробники свинини та дрібні домогосподарства – зовсім різні моделі поведінки

В Україні з 2011 року координацією заходів боротьби з африканською чумою свиней займаються ФАО, Посольство Японії, ЄБРР та Проект технічної допомоги ЄС з питань здоров’я й благополуччя тварин. Так, ФАО здебільшого проводить заходи з підвищення обізнаності громадян щодо АЧС, надає технічну допомогу (як і Посольство Японії), а також координує проведення тренінгів для регіональних інспекторів. ЄБРР працює виключно зі своїми позичальниками – великими сільгоспвиробниками на рівні створення галузевих стандартів (також і з біобезпеки). А програми компенсації за утилізацію тварин – це вже сфера відповідальності держави. На жаль, наразі витрати на ліквідацію спалахів господарствам – виробникам свинини не компенсуються, а повністю лягають на плечі цих підприємств. За словами пана В. Бащинського (ФАО), сьогодні таку компенсацію надають лише приватному сектору. 

Однак факти й реальна ситуація в Україні говорить про те, що такі домогосподарства часто зовсім не дотримуються, ба гірше, нічого й не чули про правила біобезпеки. І у разі загибелі тварин від АЧС вони намагаються приховати цей факт, викидаючи трупи свиней у лісах, лісополосах тощо, тим самим переносячи збудника на нові території та даючи змогу диким свиням контактувати з ним, що зрештою лише погіршує ситуацію. На жаль, певною мірою це спричинене історично сформованими скептицизмом недовірою селян до держслужб, а також стійкою національною думкою «мене біда якось омине». 

До речі, у сусідній з Україною Румунії зафіксовано найбільшу в ЄС кількість спалахів АЧС серед домашнього, а не дикого, поголів’я свиней. За словами експертів, така ситуація спричинена саме особливостями утримання свиней у домогосподарствах – читай на волі (вільних вигулах) і без дотримання елементарних вимог біобезпеки. Та у деяких країнах ЄС, де вже було зафіксовано спалахи АЧС, першоджерелом яких були домашні свині з приватного сектору, тепер домогосподарствам заборонено тримати свиней. 

Звісно, дике поголів’я свиней усе ж залишається одним із головних джерел занесення збудника. Проте, за інформацією Асоціації «Свинарі України», дикі кабани дуже рідко заходять у населені пункти, а потрапляння їх на захищені заходами біобезпеки свинокомплекси – взагалі малоймовірне чи неможливе. Водночас, за словами Олександра Ревнівцева, експерта із комунікацій із громадами ФАО (з інтерв’ю АСУ): «Популяція дикого кабана в Україні на сьогоднішній день дуже низька. Практично всі випадки «африканки» більше пов’язані не з природною міграцією дикого кабана, а безпосередньо з діяльністю людини: діями мисливців, фермерів або тих самих єгерів, які тримають удома свиней. І якщо популяція кабанів у Європі становить близько 18 голів на 1 км2 лісових угідь, то у нас – приблизно 0,4 голови на 1 км2. Вона й так нижче за всі рекомендовані норми в світі».

Тож людський чинник відіграє найвирішальнішу роль у поширенні захворювання територією нашої країни.

Біобезпека – поки що найефективніша «вакцина» проти АЧС

Рекомендації пана Гаунхорста для свинарських господарств України акцентовані на тому, що раннє виявлення і моніторинг захворювання є в цій ситуації дуже важливими, а виробництво має бути настільки професійно організованим, щоб ризик занесення АЧС залишався низьким. Для цього слід фокусуватися на заходах із біобезпеки. А у разі спалаху захворювання обов’язково потрібно забезпечити належну утилізацію загиблих тварин та інших можливих джерел інфікування з виплатою державою компенсації для власників тварин. 

З іншого боку, великотоварні господарства України не готові йти за прикладом своїх німецьких колег та організовувати протиепізоотичні каси. Проте керівництво й працівники цих господарств переважно дуже добре поінформовані щодо АЧС і вживають усіх необхідних заходів, адже тут вже йдеться про великі обсяги можливих збитків. Тому доцільнішими вони вважають інвестиції у посилення біобезпеки власного господарства. І єдине, що поки залишається робити державним службам і організаціям – повномасштабна кампанія з інформування сільгоспвиробників, мисливців та сільського населення щодо профілактики й боротьби з АЧС.

Відправити

Недостатньо оцінок