Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Соціум / Якість життя: суспільство, соціальні ініціативи

“І була Тора передана йому як наречена…». До Дрогобицької Хоральної синагоги внесено Священну Тору

Леонід Ґольберґ, "Майдан"

“І була Тора передана йому як наречена…». До Дрогобицької Хоральної синагоги внесено Священну Тору

Сказав Г-дь Мойсею: «Зійди до Мене на гору, і Я дам Тобі кам’яні скрижалі й Тору, й міцву, яку я написав для того, щоби навчати їм…»
Слова ці засвідчують важливість Заповідей Всевишнього й Тори, яка є основою життя кожного юдея, і без якої жоден єврейський Храм не є повноцінною божницею…
Тож нині в Дрогобичі відбулося велелюдне свято, непересічне дійство, яке обговорюватимуть, про яке згадуватимуть дуже довго, і яке увійде до літопису сучасної історії міста. Адже дуже давно не бачили міщани чогось подібного. Наймолодша синагога в Дрогобичі, «Осе Хесед» (реформістська), збудована 1909 року, й, можливо, саме тоді останнього разу в місті відбувалося внесення Тори до Синагоги…

 

Третьоголипня 2019 року, відбулося яскраве святкування внесення до Великої Хоральної синагоги Сувою Тори.

І, до речі, Сувою з долею цікавою та непростою. Напередодні, в понеділок першого липня, літаком до Львова цю святиню привіз рав Шмуель Куперман. Не летовищі ( бо тим самим літаком мав повертатися) він розповів дивовижну історію старовинної Тори (їй приблизно два століття). Виявляється, що Тора ця не написана спеціально для урочисто відкритої торік (17 червня 2018 року) Синагоги. Це – Сувій Тори, що походить з Дрогобича (з якоїсь з інших Синагог, яких, як знаємо, було понад півтора десятки).

 

 

 

В роки війни рав Шапіро (який конкретно зі знаної рабинської родини, рав Куперман не пригадав), щоби врятувати від наруги або знищення Тору, десь її сховав. Лише 1946 року було Сувій вилучено зі сховку, відтак він опинився на Святій землі. А сьогодні, завдяки світлої пам’яті дрогобичанинові Федіксові Вексельберґу та його синові Вікторові, Сувій, що вцілів у роки Катастрофи європейського єврейства, повернувся до міста, де, ймовірно, був написаний. Нагадаймо принагідно: Синагога  також повстала майже з руїни завдяки добрій волі та фінансовій підтримці родини Вексельберґів, й це назавше зараховано їм як велика міцва…

На святі справді було дуже багато людей, адже такого засяжного дійства місто давно не пам’ятає і не бачило.

Серед присутніх – члени єврейських громад Дрогобиччини, деяких інших реґіонів, рабини та учні єшив з України, Ізраїлю, Сполучених Штатів,  члени НУО “Дргобич-Борислав. Вцілілі” з Держави Ізраїль , серед яких була й відома скульпторка, авторка встановленої торік у Синагозі унікальної мезузи, авторитетні священники Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ отці Мирослав Соболта та Ігор Цмоканич, працівники музею “Дрогобиччина та міського Туристично-інформаційного центру, ректор ДДПУ імені Франка професор Надія Скотна, будівельники, які відбудовували Святиню, заступник міністра охорон здоров’я Роман Ілик, небайдужі до подій в багатонаціональному місті Дрогобичани…

Серед почесних гостей – головний рабин України Яаков Дов Блайх, рав зі США Шломо Фрідман, хранитель архіву довоєнного головного рабина Хоральної Синагоги та всього Дрогобича Яакова (Якуба) Авіґдора (в 1950-1957 роках Авіґдор був головним рабином штату Нью-Мехіко в Сполучених Штатах), представник родини Вексельберґ Євгеній Бєлов, голова Федерації юдейських організацій України Павло Фельдман.

 

 

 

Традиційно внесення Сувою Тори відбувається за великої кількости людей та під хупою (весільним балдахіном).

Мантію сувою прийнято цілувати. Це – добра прикмета (сеґула) для здоров’я та довголіття.

В час, коли Тору несуть до Синагоги, кожного запрошують висловити Сувоєві шану.

Зазвичай першим має стати під хупу той, хто дарує Тору, або ж хтось з членів його родини чи її представник.  Саме тому першим рав Блайх запросив до несення святої Тори, яка повернулася до свого міста, Євгенія Бєлова.

Відтак несли Тору – від колишньої єврейської захоронки (тут тепер стоматолгічна клініка «Рома») до Синагоги – члени дрогобицької єврейської громади, гості з інших міст, рабини з України та з-за кордону.

 

Щоразу головний рабин України промовляв: «Нехай сюди стане такий-то, син такого-то і віддасть пошанівок Святому Сувоєві…»

Так, у супроводі музики професійних клезмерів, процесія увійшла на подвір’я Великої Хоральної Синагоги.

Тут так само лунала музика й усі веселилися, танцювали, співали, прославляли єдиного Б-га й даровану нащадкам Давида та Авраама Тору.

Тон, звісно, задавав рав Блайх, який і сам запально співав-танцював, й інших запрошував і спонукав. І кожен прагнув доторкнутися до Сувою, потанцювати з Нареченою, себто зі Святою Торою…

 

І ось нарешті Тора вже в синагозі. Та перед тим як встановити Її на належне Їй місце в Храмі, тут відбувся акафот: учасники ходи сім разів обійшли біму.  Потім промовляли: «Веселіться та тіштеся радістю Тори» й ще раз обійшли біму. Після цього сюди піднявся Головний рабин й прочитав відповідний нинішньому дню фраґмент з Тори. Відтак Священний Сувій встановили в Арон Кодеші (Священному Ковчегу), де тепер навіки зберігатиметься дрогобицькій Сувій…

 

 

По завершенні ходи з великою подією в житті і Синагоги, і єврейської громади Дрогобича, й зрештою усього міста  присутніх вітали головний рабин Дрогобича Яаков Дов Блайх, голова Дрогобицької єврейської громади Йосиф Карпін, священник церкви святих Віри, Надії, Любови УГКЦ отець Ігор Цмоканич, головний рабин Львова Мордехай Болд.

Яаков Дов Блайх передовсім дякував родині Вексельберґ за відновлення Синагоги й передачу Сувою Тори, також відзначив важливу роль у відновленні Синагоги та в організації свята Йосифа Карпіна, який уже впродовж багатьох років керує громадою. Водночас рав Блайх підкреслив, що сьогодні і євреї, і представники інших меншин мають можливість вільно дотримуватися своїх традицій і, приміром, проводити такі свята, на які приходять і представники інших конфесій чи національної приналежности. Свій короткий виступ рабин завершив словами: «Слава єврейському народові! Слава Україні!».

 

Після цього пролунав кадиш (поминальна молитва) в пам’ять про благословенної пам’яти дрогобицького достойника Фелікса Соломоновича Вексельберга.

Нагадаю: все святкове дійство супроводжувала музика клезмерів з Києва. Дрогобичани та гості мали чудову нагоду насолодитися віртуозністю та майстерністю одного з найкращих клезмерських колективів України. Це був знаменитий «Pushkin Klezmer Band” у складі: Мітя Герасимов (керівник ансамблю, кларнет), Сергій Топор (акордеон), Дмитро Коваленко (гітара), Олександр Чаркін (тромбон), Олег Руденький труба), Олександр Максим (перкусія), В’ячеслав Демидюк – туба.

 

Завершилося ж  дійство – так само традиційно – святковою трапезою.  І яке було частування! Безліч – звісно – кошерних – смачних, запашних страв, та таких що й не знав, що вибрати. А привезені всі ці смаколики були групою кейтерингу аж з…  Хмельниччини, з синагоги з Меджибожа, вітцівщини отця хасидизму Бааль Шем Това…

Відправити

4 Середня оцінка
Таблиця оцінок