Культура / Lifestyle: харчування, туризм, мода

Країна посмішок

Юлія Бондар, "ТелеЕкспрес"

Країна посмішок

Мати справу з дітьми - робота не з легких. А викладати їм іноземною мовою в іншій країні - й того важче. Горішньоплавнянка Анастасія Трач вирішили випробовувати свою долю у Таїланді, куди поїхала працювати вчителем англійської мови. 

Анастасії Трач 22 роки. Вона закінчила бакалаврат Полтавського національного університету ім. В. Г. Короленка за освітньою програмою «Середня освіта (мова і література англійська та німецька)» та з 3 курсу працює вчителем. Перший її досвід - звичайна українська школа в Горішніх Плавнях. Потім - приватні школи вивчення іноземних мов, уроки онлайн та викладання за кордоном. Про останнє вона і розповідала журналістці «ТЕ». 

Процес 

- Вакансії я шукала на спеціальному сайті для вчителів, для яких англійська мова є другою, - ESL teachers (English as a Second Language). Після того, як ти надсилаєш запит, чекаєш, аби його задовольнили. Для заявки потрібно скласти резюме, сфотографуватися, записати відео англійською мовою і пояснити, чому ти хочеш викладати саме там, та надіслати копію диплома. Також додатковим бонусом буде сертифікат TESOL чи TEFL - їх можна отримати після онлайн-курсу з викладання. Після цього рекрутер агентства проведе з тобою годинне інтерв’ю - також англійською. Вони цікавляться кваліфікацією та досвідом роботи. Загалом, 90% тих, хто їде викладати у східні країни, - це носії мови, а тому пройти відбір - момент успіху. Думаю, мене врятували кваліфікація та акцент - він у мене схожий на американський, який у Таїланді більше цінується за британський. Мій контракт був на 4 місяці, але є й більший термін роботи - в основному, потрібно їхати не менше, ніж на рік. Звичайно, сюди можна потрапити і без досвіду, але якщо у тебе чудова англійська та акцент. Наприклад, американцям взагалі не потрібно хвилюватися. Після цього агентство надсилає форму щодо бажаного місця роботи: район, регіон, школа, кількість дітей, їх вік, бажання щодо проживання (де та з ким). Також питали, чи є у мене алергія, татуювання, залежності та особливі потреби. Після аналізу анкети вони пропонують місце, яке підібрали для тебе. Якщо тебе це не влаштовує, можна змінити. Наприклад, перша школа була в регіоні, де я була єдиним іноземним вчителем. Мені не сподобався цей варіант, тому я попросила відправити мене туди, де ще будуть іноземці. Остання справа - віза. У нас із Таїландом безвіз (30 днів), але радять зробити туристичну візу на 60 днів в Україні - як додаткове страхування, якщо з документами для робочої візи виникнуть питання. Це легко: потрібна довідка з банка про рахунок, документ з місця роботи чи навчання, фотографія, заповнена анкета та паспорт. Робочу візу вже роблять у Таїланді. Після приїзду у нас була орієнтація, під час якої ми підготували всі документи. Для отримання потрібного штампу в паспорті ми виїжджали в іншу найближчу країну - це був Лаос. Там ти вже маєш надати інформацію про місце роботи, показуєш усі свої дипломи та сертифікати. Візу дають на 90 днів. Щодо орієнтації, то це спеціальні сесії, де новим вчителям розповідають про Таїланд: менталітет, систему освіти, методику викладання, їжу, культуру, звичаї, закони тощо. Також у нас був 4-годинний курс тайської мови, а ми, у свою чергу, показували демоуроки. 

Шкільні відмінності 

- Я потрапила у звичайну державну школу, де мала працювати 23 години на тиждень - це 5 уроків щодня. Учні - 6 та 11 класи. Але дітей дуже багато - у мене було приблизно 958, у класах - по 44 дитини. Кабінети у поганому стані, найбільше, що шокувало, - відсутність стільців та парт для деяких учнів. Але вони буддисти, тож зберігали спокій і без питань вчилися на підлозі. Батьківських зборів там немає, а кожен клас має декілька класних керівників через велику кількість дітей. Прототип наших педрад є, але іноземним вчителям такі наради відвідувати не потрібно. Уроки в них йдуть по 50 хвилин без жодної перерви між ними, тобто якщо перший урок закінчується о 9:20, то о цій же годині починається другий. За спізнення тут нікого не карають. Змінити ми нічого не можемо, адже нас одразу попередили, що ми приїхали сюди допомагати учням, а не змінювати систему. Але о 12:00 для всіх є перерва у 50 хвилин. Також у нас є дрес-код: іменні рубашки від нашої фірми, чорна спідниця нижче колін для дівчат і штани для чоловіків та чорні балетки. Шкільна форма у тайців також є, але різна: по понеділках та середах вони вдягають військову форму, у вівторок - бойскаутська, у четвер одягають більш спортивну, а п’ятниця - день святкової рожевої форми (через те, що у цей день народився король). Весь одяг та портфелі однакові. Подібні навіть зачіски у дівчат: з 6 класу кожна дівчина має підстригтися під каре, але не надто коротко. Також дівчатам у школу заборонено фарбуватися. Порушниць змушують вмитися та покланятися перед вчителем. Але до хлопців інше ставлення. Оскільки тут поширена тема lady boys (хлопці, які хочуть стати дівчатами), то їм дозволяють фарбуватися. Звичайно, у повсякденному житті таких заборон немає. За таким ставленням спостерігаються крайнощі: їм забороняють яскраво фарбуватися, але на шкільних концертах вони вимальовуються та танцюють відверті танці, після чого моляться. Ще тут вчителя не попереджають, якщо клас забрали на репетицію або ще кудись. Різниця є і в предметах. У Таїланді є предмет Art (мистецтво), де діти вчаться грати на музичних інструментах. До того ж, такі предмети, як біологія, хімія, фізика, не розділяються, а викладаються як один - Science (наука). 

Активність 

- Діти дуже втомлені. Через відсутність перерв між уроками та постійну зайнятість діти часто прогулюють школу та запізнюються, адже хочуть принаймні 5 секунд відпочити. Вони задіяні навіть на вихідних: то табори, то іспити, то інтернет-освіта (tutoring). Часто сидять у телефонах. І тут не працює звичайна система покарань - важливо знайти підхід та зацікавити їх. Ще на початку нам сказали, що у них є поняття «втратити обличчя» - коли вчитель кричить або стукає по столу, щоб діти замовкли. Плюс тут вчителі працюють так, що намагаються стати другом з авторитетом, аби потім мотивувати інших учнів слухати тебе. Іноземний вчитель - це наставник та друг, але не вихователь - ними є тайські вчителі. Самі діти галасливі, активні, гучні, але поважають вчителя. Тут я вперше відчула себе справжнім педагогом, адже коли кожна дитина вітається з тобою та кланяється, то змінюється і ставлення до самого себе. На жаль, рівень англійської настільки низький, що я вже краще володію тайською, аніж вони англійською. З класичного у мене є журнал відвідуваності, а домашнє завдання я не задаю. Оцінки я ставлю їм за активність на уроці, а іспити вони складають так само, як і в Україні, - після 9 та 11 класів. 

Викладання

- Для Таїланду я розробила програму English Communication Development, тобто це розмовний курс. Ми не вчимо стандартну англійську з нудними правилами - ми говоримо, граємо в ігри, співаємо, дивимося та слухаємо. Нашу роботу перевіряє агентство: 3 рази неочікувано приїжджає консультант, який перевіряє твій план уроків та як ти проводиш заняття за цим же планом. Плюс вона 5 студентам дає анонімно оцінити тебе як викладача на доступність матеріалу, використання зрозумілих учню слів, повагу до тайської культури. Я думаю, що справляюся, адже у січні отримала звання кращого вчителя школи. 

Ідентифікація

- Я не знаю своїх учнів на ім’я, але для іноземних вчителів вони мають нікнейми. Їх дають батьки ще у дитинстві, як оберіг від злих духів. Можна сказати, що у мене також є нікнейм, адже ім’я Анастасія виявилося надто складним для вимовляння. Діти та вчителі називають мене Ана (з однією «н») або Ена. 

Стереотипи 

- Перший час я всюди ходила з антисептиком та боялася знімати взуття (у храмах та маленьких магазинах потрібно бути босим). Пам’ятаю, як довго боролася з павуком у кімнаті, бо не знала, що робити. Зараз уже звикла. У храмі я надягаю шкарпетки, а іноземці можуть не знімати взуття у магазинах. 

З правами чи без них - їздять тут усі. І ніхто не дотримується правил дорожнього руху. 

Не всі тайці їдять гостру їжу. Рецептори смаку в них такі самі, як і в нас. 

В Україні позитивного ставлення до трансвеститів ще немає. Але в Таїланді будь-яка гомофобська думка зміниться. Вони не стають такими через моду - все це починається в дитинстві. І ці lady boys більш жіночні, ніж деякі дівчата. У них навіть ставлення один до одного інше: хлопець може робити хлопцю масаж або тримати за руку, навіть якщо вони просто друзі. Така поведінка спонукає сприймати дівчат також як друзів. 

Буддизм 

- Щодня тайці слухають гімн - зранку та ввечері. Учнів перед заняттями збирають в холі, де моляться, проводять діалоги на теми релігії, виховання та обговорюють плани заходів, а також мотивують їх вчитися. Якщо ти чуєш гімн, то маєш зупинитися та слухати, де б ти не був. На свята вони ходять у храми та дарують монахам їжу, адже за правилами ті не мають права чимось володіти. Плюс це постійний спокій, медитації, самопізнання. І це впливає на тебе. Я стала здоровим пофігістом. У тайській мові є чудове слово «сабай», яке можна перекласти як «релакс» або «мистецтво жити». Проблеми? Сабай. 
У храмах є дрес-код: прикриті плечі, нижче колін спідниця чи штани, без взуття. 

Погода 

- Коли ми з учнями проходимо тему сезонів, вони знають лише два: літо та сезон дощів. У школу я завжди беру з собою дезодоранти, адже ти неймовірно пітнієш. Але смішно дивитися, як при спаді температури тайці вдягають пальто, бо при 26 градусах їм уже холодно. 

Взяти з собою потрібно спрей від комарів, крем до та після засмаги, затички для вух та маску на обличчя. 

Аби потрапити в цю країну вчителем, потрібно знати англійську на рівні С1, мати хороший акцент, не боятися пробувати нове та бути відкритим до нової культури. 

Юлія БОНДАР


 

Відправити