Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Соціум / Охорона здоров'я

Майбутнє нового дня

Вадим Грін, фрілансер

«Веселі, брате, часи настали. Нове майбутнє дарує день…» — лунає подумки відома пісня українського гурту. Яким він буде — наш новий день? День після завершення карантину, відчинення кордонів і повернення світу до нормального життя.

У 2015-му році на відомій конференції TED Білл Гейтс,базуючись на даних, отриманих після епідемії вірусу Ебола, що вирувала в Африці, попередив світ про повну неготовність людства до нової глобальної пандемії. Зрештою, його пророцтво справдилося вже за п’ять років.

Звісно, доволі рано робити точні прогнози й висновки, але всі ми відчуваємо, як змінюється світ під час коронавірусної пандемії.

Першим ці зміни відчув бізнес. Ті підприємці та компанії, що функціонували виключно оффлайн, тепер борються за виживання. Очевидно, що в той самий день після завершення карантину, коли ми вийдемо на вулиці і зробимо нарешті глибокий, насичений відчуттям свободи подих, ми не побачимо деяких улюблених кав’ярень, ресторанів, магазинів. Навпроти, бізнес, що реалізує свої продукти та послуги через інтернет, розквітає та збільшує прибутки.

Показово, що навіть у таких консервативних країнах, як Німеччина, більше не чутно дзвону монети та шурхотіння купюр, натомість у крамницях раз на п’ять хвилин роблять оголошення із проханням використовувати картки або смартфони для сплати покупок.

Люди відкривають для себе принади й вади віддаленої роботи та навчання. Платформи, що пропонують отримання нових знань онлайн, мають шалений попит.

Змінюються наші звички. Поняття «соціальна дистанція» увійшло до обігу у всіх країнах світу, люди винаходять нові засоби вітання й замість потискання рук вітаються дотиками ніг, розмовляють, тримаючи відстань у пару метрів одне від одного.

Хоча є такі, кого навіть дихання смерті в потилицю не змінює. З Італії, де населення довго й масово порушує режим карантину, і далі надходять історії про те, як люди не можуть прожити на самоті, залишившись без спілкування з іншими, й досі влаштовують масові заходи, не зважаючи ні на що. Через що рівень смертності в Італії є найвищим серед усіх європейських країн.

Мем "В Лісабон повернулися динозаври"

Багатьом мариться відновлення природи без людей. Очищення рік, повітря, відновлення популяції тварин. Нещодавно мережею поширився грандіозний фейк про стрімке відновлення природи у Венеції, що стала безлюдною. Історія про лебедів та дельфінів у її каналах обійшла соцмережі та навіть шпальти шанованих у світі ЗМІ. Проте для відновлення природи пройшло занадто мало часу без людей

Що ми можемо зробити зараз напевне, то це поглянути в наше минуле і проаналізувати те, як саме великі пандемії змінювали наш світ і суспільство.

Чума Юстиніана

30-ті роки VI ст. виявилися настільки холодними, що їх можна було б порівняти з Льодовиковим періодом. Холод повністю знищив урожай, залишивши могутню Візантійську імперію без хліба. Влада була змушена почати імпорт зерна. Так маленька бактерія Yersinia pestis дісталася порту Константинополя разом із пшеницею з Єгипту.

Історії точно не відомо, скільки саме життів забрала із собою перша та наймасштабніша пандемія цивілізованого світу. За найскромнішими підрахунками, цифра становить 25 млн. За іншими — понад 100 млн. Що нам точно відомо, то це її наслідки. Чума Юстиніана 540–550 років зіграла не останню роль у перекроюванні мапи Європи. Хвороба не завершилася у 550-му році й не обмежилася лише Візантією. Натомість чума продовжила свою ходу Європою і хвилями спустошувала міста, що були розташовані на торговельних шляхах, ще понад 200 років — аж до другої половини VIII ст. Пандемія змусила візантійських імператорів боротися за виживання країни та забути про її відновлення в межах колишньої Римської імперії. В VII ст., скориставшись результатами пандемії, араби почали свою завойовницьку кампанію, яка дала їм змогу створити власну величезну імперію та вивести іслам із регіональної релігії на світовий рівень і назавжди закріпити його на політичній мапі світу.

«Юстиніанова чума» не лише перекроїла мапу тогочасної Європи, але і вплинула на майбутнє всього світу.

«Чорна смерть»

Пітер Брейгель, «Тріумф смерті»

Новий виклик постав перед Європою у XIV ст. Та сама бактерія, Yersinia pestis, знов поширилася в 1346 році на південно-західних берегах Каспійського моря і вже за рік вирувала в Константинополі, Греції, на островах Середземного моря. За наступні пару років чума охопила територію всієї Західної Європи. Цього разу хвороба не оминула наші землі та прийшла до Києва 1352-го року. Наступного — 1353-го — пік пандемії минув. Скільки життів забрала «чорна смерть», достеменно не відомо: не менше ніж 70 млн осіб, а найпесимістичніша цифра — 200 млн осіб. Історики також стверджують, що наслідки цієї хвилі чуми відчувалися ще впродовж наступних 400 років, аж до початку XIX ст.

Наступниця чуми Юстиніана — «чорна смерть» — мала не лише демографічні наслідки, вона докорінно змінила цивілізований світ, струснувши традиції та закони функціонування суспільства. А також, хоч як це дивно, вплинула на відставання в розвитку східного регіону Європи від західного.

Зменшення кількості робітників та селян змусило феодалів йти на поступки та розширювати права нижчих прошарків суспільства. Феодальний устрій у середньовічній Європі похитнувся. Селяни усвідомили свою силу, й це було початком їхнього визволення. Східна Європа не так сильно постраждала від чуми, що дало змогу феодалізму протриматися аж до XIX ст. Це й обумовило різні шляхи подальшого розвитку двох полюсів Європи.

Захитався й авторитет Церкви. Духівництво не могло запропонувати дієвих рішень розв’язання проблеми, окрім молитов. Ряди самих священиків рідшали. Водночас світська влада вдалася до більш-менш дієвих засобів: прибирання мерців із вулиць, швидкі поховання загиблих, організація карантинних таборів. Дії світської влади підняли її над Церквою, продемонстрували населенню її більшу ефективність.

Після «чорної смерті» медицина набула нового значення. Хвороба такого штибу прискорила розвиток цієї науки, привернула увагу дослідників, і та ж Церква стала дивитися на цю науку лояльніше.

Пандемія чуми згуртувала Західну Європу, продемонструвавши наявність глобальної проблеми, від якої не рятував замок, наявність армії, титулу або духовного сану. У момент найсильнішого соціального розшарування в історії Європи «чорна смерть» змусила людей об’єднуватися, допомагати одне одному в боротьбi за виживання.

Іспанка

Хворі на іспанський грип. Форт Райлі, Канзас, 1918

Чергова пандемія спалахнула на самому початку 1918 року. Велика хвороба прийшла в момент знесилення людей, що потерпали від наслідків Першої світової війни. Пандемія тривала три роки й завершилася в грудні 1920-го, забравши від 17 до 50 млн життів по всьому світу при 500 млн хворих.

Вірус іспанського грипу назвали так, бо лише Іспанія, що не брала участі у Великій війні, мала змогу не зважати на бойовий дух армії, тож іспанські ЗМІ відверто писали про хворобу та її наслідки. Натомість цензура в інших країнах, які були залучені в бойових діях, не могла дозволити повноцінне висвітлення цієї пандемії. Це створило помилкове враження, що саме Іспанія була першоджерелом та епіцентром хвороби.

Наслідками «іспанки» стала революція у сфері охорони здоров’я. Карантинні заходи остаточно закріпилися як єдиний дієвий механізм протидії невідомим хворобам. Масштаб пандемії змусив медиків та владу різних країн замислитися про забезпечення доступом до медичних послуг усіх верств населення. Так були розроблені та впроваджені механізми суспільної медицини та безоплатної державної медичної допомоги для бідних. Почали з’являтися міністерства охорони здоров’я та був закладений фундамент страхової медицини.

Водночас із Першою світовою війною, людство зустрілося також і з першою пандемією. Недоторканим іспанським грипом залишився лише єдиний невеликий клаптик землі — острів на Амазонці в Бразилії. Люди по всьому світі усвідомили, що кордони більше не мають такого значення, як раніше. Світ уже зробив перший крок на шляху до глобалізації.

Гортаючи сторінки нашого минулого й жахаючись тій кількості загиблих, що забрали великі пандемії, ми, однак, можемо дійти цікавого висновку: великі пандемії призводили до зростання рівня життя тих, хто вижив, до зміни або появи суспільних інститутів, до появи нових ідей та відкриттів, до покращення рівня життя та умов праці. Тож що готує нам майбутнє після коронавірусу?

COVID-19

Теперішня пандемія хоч і не набула таких масштабів, як зазначені вище хвороби, проте вона вже змінює нашу реальність і має вплив, аналогічний тому, що мали великі пандемії в нашій історії.

Коронавірус викрив застарілість медичної системи в більшості західних країн, її зношеність та нездатність реагувати на нові глобальні виклики. COVID-19 не стане останньою великою пандемією, прийдуть нові ще страшніші та небезпечніші захворювання. І вже зараз є очевидним, що система охорони здоров’я має бути реформована і вдосконалена. Медицина мусить перемкнутися з принципу суто лікування хвороб на їхнє запобігання. Всебічний підхід до діагностики заради раннього виявлення захворювань, відвернення потенційно можливих проблем зі здоров’ям, загальна підтримка імунітету — усе це стане новими постулатами в системi охорони здоров’я.

Авторитарні країни, що власне допустилися до виникнення пандемії – через ту саму цензуру, що й у випадку з пандемією іспанки, потім зреагували на коронавірусний виклик ефективніше, ніж західні демократії, швидко застосувавши відеоконтроль за громадянами, запровадивши карантинні заходи та змусивши громадян дотримуватися всіх необхідних обмежень задля зупинення поширення хвороби. Юваль Ной Гарарі, відомий письменник та футуролог, у своєму інтерв’ю для «Financial Times» прогнозує подальший розвиток людства за двома можливими сценаріями: поновлення тоталітарних режимів, національна ізоляція та запровадження тотального стеження за громадянами засобами новітніх технологій; або подальша глобалізація, всебічний та прозорий обмін інформацією між країнами та підвищення рівня якості освіти серед населення. І хоч як це прикро, але перший сценарій Гарарі вбачається вірогіднішим, бо всебічний контроль за громадянами вже практикують в Китаї, а разом із ним авторитаризм посилюється навіть у межах ЄС — в Угорщині, також ми бачимо тяжіння до реалізації цього сценарію в Росії, Туреччині, США. Демократія вже давно дала пролом, що дедалі збільшується, тож варто очікувати на прискорення змін у політичному житті багатьох країн.

Зростання попиту на дигіталізацію сервісів та послуг відчутне вже зараз. Онлайн-навчання, безготівкові розрахунки, засоби цифрової комунікації — усе це щоденно демонструє свої переваги в побуті та веденні бізнесу, й навіть затяті консерватори вимушені користуватися цифровими інструментами. Після пандемії розвиток технологій лише прискориться. Це також грає на користь першому сценарію прогнозу Гарарі, бо розвиток таких технологій є плідним підґрунтям для розвитку тоталітаризму.

• Уже зараз ми переосмислюємо роль деяких професій. Касири, прибиральники, кур’єри та всі, хто ризикує своїм життям в умовах пандемії, але без чиєї праці суспільство не зможе нормально функціонувати, можуть вказати на економічну несправедливість, вимагати покращення умов та оплати праці, заявити про себе та свою необхідність, як це робили селяни після середньовічної пандемії «чорної смерті».

Відправити

6,7 Середня оцінка
Таблиця оцінок