Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Культура / Кіно та театр

«Мені подобається цей азарт відповідальності»: розмова із кінорежисеркою рівнянкою Христиною Сиволап

Ольга Добреля, фрілансер

Коли дивишся на неї, то бачиш милу та усміхнену дівчину. Вона зовсім не схожа на стереотипного режисера,  якого часто уявляють при згадці цієї професії.

Вона – українська кінорежисерка та кліпмейкерка Христина Сиволап. Дівчина закохує своєю простотою, а за її тендітними плечима точні та бездоганні режисерські роботи.

У творчому доробку молодої режисерки – короткометражний фільм-переможець Трієстського кінофестивалю, три серіали та дебютний повнометражний фільм «Віддана». Про нього, режисуру, любов до кіно та поєднання роботи з вихованням донечки ми поспілкувалися із Христиною Сиволап у інтерв’ю для сайту добрих новин «Свої».

Світлина від Христини Сиволап.

Коли у Вас з’явилася любов до телебачення і кіно?

– Мій тато працює в цій сфері і коли я в дитинстві ходила до нього на роботу, то дуже надихалась цією «телевізійною метушнею». І тому, коли потрібно було обирати на кого вчитись, я вже точно знала, що хочу бути телережисером. Але в процесі навчання ми дивились багато фільмів, у нас був викладач, який надихав любити кіно. І тоді я зрозуміла, що все-таки хочу знімати, а не працювати на телебаченні.

Я дуже люблю свою першу роботу – короткометражний фільм «Давай не сьогодні». Для мене він як перше дитя. Зараз я вже би, напевне, по-іншому зняла, але всеодно з особливою ніжністю ставлюся до цієї роботи.

Світлина від Directory Films.

«Лише режисер на знімальному майданчику знає, що буде у кінці..»

Який шлях проходить режисер у роботі над фільмом?

– Режисер – це одна із тих професій, де ти проходиш всю роботу від початку до кінця. Разом з ним це ще робить продюсер. Цим власне ця робота і складна, що вона досить багатозадачна і потребує дуже різної кваліфікації.

Спочатку іде етап сценарію:  у випадку з «Відданою» саме на цьому етапі я й долучилась. Це зайняло майже пів року. Я придумувала режисерські фішки, щось дописувала, щось прибирала.

Далі – підключається знімальна група, починається робота з оператором-постановником. З ним ми придумуємо кадри, в якій стилістиці та кольоровій гамі це треба зняти. З художником-постановником радимось які це будуть інтер’єри, як зробити так, щоб було схоже, що герої дійсно тут живуть. А ще робота з художником по костюмах – відповідні кольори, фасони, адже в історичному кіно може буде досить по-різному. Можна дуже чітко слідувати історичним фотографіям – як це було тоді, і так знімати «історичну правду». А можна, як вирішили зробити ми з художницею по костюмам Лесею Патокою у «Відданій», додати костюмам трішки фешн. З художницею по гриму ми робимо проби зачісок. Також на підготовчому етапі вже може тривати робота з композитором, як це було з Женею Філатовим. На підготовці мені потрібно повністю уявити яким буде фільм. По суті лише режисер на знімальному майданчику знає, що буде у кінці і мусить донести всім іншим як це зробити.

Світлина від FILM.UA Group.

Який він – стиль Христини Сиволап?

– Мій викладач Юрій Терещенко, якого я запросила на прем’єру, досить довго розповідав, що він думає про фільм. І він мені сказав: «Я у цьому фільмі бачу твої студентські роботи». Це надзвичайно приємно, адже для режисера важливо мати власний стиль. Я думаю, що мені характерні фантазійні сюрреалістичні моменти, адже вони багато де присутні: своєрідна гра акторів на грані театральності та органічності. І, насамперед, певна легкість, адже люблю, щоб навіть серйозна драма сприймалась просто.

Світлина від Христини Сиволап.

«Українське кіно зможе рости, якщо його фінансуватиме держава»

Три речі, що найбільше подобаються в роботі режисера

– Найбільше в цьому всьому давить відповідальність. І проблема навіть не в тому, що потрібно постійно шукати відповіді на ці численні питання, які виникають. Але мені подобається цей азарт відповідальності. В цьому є щось небезпечне і неочікуване. Мені не цікаво не брати відповідальності. По-друге, це унікальний шанс розповісти щось важливе глядачеві.  Ну і наостанок, парадоксально, але робота режисера приваблює мене своєю багатозадачністю. Дуже не рутинна професія.

Як працювалось з відомими акторами та співачками?

– Роман Луцький – мрія режисера. Він грає Петра – це головна чоловіча роль. Це професійний актор, який багато пропонує. Він з тих, хто прийшовши на майданчик, вже все давно придумав і каже: «Дивись, я можу зробити так, або так, або так». І я вже обираю. З приводу інших зірок, то, наприклад, з Ірмою Вітовською я вже знайома з інших проектів. Вона професійна досвідчена акторка, з нею легко. Трохи складніше було працювати з Катериною Кухар, оскільки вона не акторка і у нашому фільмі має акторський дебют. Вона нібито завжди на сцені і розуміє що робити, але камера і зйомки це зовсім інше, ніж у театрі. Але вона добре справилась із задачею, виконувала складні трюки. Навіть була ситуація, коли ми могли використати дублерку, бо це був кадр зі спини, але вона дуже принципова, і сказала: «Ні, я хочу все зробити сама». Вона молодець.

Щодо співачок, то, не буду лукавити, це було нелегко, адже співачки вимогливі, ретельно проговорювали всі етапи. Але ми знайшли спільну мову та усі залишились задоволені результатом.

Світлина від FILM.UA Group.

«Я знала, якщо сидітиму вдома, то буду нереалізована і зла»

Як вдається поєднувати роботу із вихованням донечки?

– Важко. Чим далі, тим звичайно стає простіше, бо дитина дорослішає. Їй вже 6 років, але починала я коли їй було 1,5. Тоді я працювала над серіалом «Папа Ден», і це був жах. Складно розриватись, бо я розуміла, що вона ще дуже сильно мене потребує, але при цьому я дуже хотіла працювати. Знала, якщо сидітиму вдома, то буду нереалізована і зла (сміється – ред.).

Іноді бували моменти, що я по 12 годин на знімальному майданчику багатьом людям кажу, що потрібно робити, а повернувшись додому прошу свою донечку почистити зуби і вона мене не слухає. І тоді у голові якийсь дисонанс: «Цілий день мене слухали, а зараз ні». А тут зовсім інший підхід. У садочку її часто запитують виховательки про мамину роботу, і я бачу, що вона вважає це чимось дуже цікавим. Помічаю, що вона пишається маминою професією. Просилась на прем’єру «Відданої» і я мусила її повести, показати те, чим займалась мама. Хоча не раджу його дивитись з дітьми, оскільки він 16+. Вона вже з розумінням ставиться до моєї роботи.

Світлина від Ann Goltsberg.

Що порекомендуєте подивитись?

– З українських виділю декілька, це – фільм Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Він, якщо можна так сказати, наш конкурент, адже ми вийшли у прокат в один день і люди нас чомусь порівнюють. Хоча фільми досить різні. Також відзначу фільм «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Це круто, такого більше ніхто не робив. І третім назву фільм «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк. Мені дуже подобається там акторська гра і авторський почерк.

Із зарубіжних можу перераховувати дуже довго, тому назву ті, на які ми спирались при зйомці «Відданої». Це – «Амелі» Жана-П’єра Жене і «Анна Каренина» Джо Райта.

«Наступний фільм хочу зняти сучасним»

Що далі чекати від режисерки Христини Сиволап?

– В мене вже є на прикметі сценарій, по якому я хотіла б зняти фільм. Це комедія, і її написав мій чоловік. Він відчуває те, що мені подобається. Ми зараз у пошуку фінансування, тому все у досить початковому етапі.

Я буду дуже щаслива, якщо вдасться зняти цю комедію. Я точно знаю, що хочу наступний фільм зняти сучасним. Мені сподобалося занурюватися в історичну дійсність, але я не хочу там застряти.

Світлина від Христини Сиволап.

Продовжіть речення:

Ранок я розпочинаю з … стакану води та дихальної вправи Капалабхаті.

Майбутнє українського кіно в … крутих історіях і глядачах, які не байдужі до українського кіно.

Справжній режисер повинен … поважати знімальну групу і людей, з якими робить фільм, і чесно розповідати історію на екрані.

Найбільше в житті ціную… щирість.

Побажання читачам сайту «СВОЇ»

Підтримуйте українське кіно. Не ходіть на піратські сайти, купуйте квиточок у кінотеатр та робіть свій внесок у культуру.

Відправити

6 Середня оцінка
Таблиця оцінок