Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Спецномінації / Відкриття року: оцінюються матеріали журналістів із досвідом роботи до 2-х років.

(Не) дитячі ігри

Юлія Бондар, "ТелеЕкспрес"

(Не) дитячі ігри

Перехідний вік - це пекло. Чорний одяг, важка музика та агресія до батьків. Розбираємося, як вберегти підлітків від небезпеки, втечі та суїциду. 

Що роблять батьки, якщо їхня дитина зробила щось не так (те, що їм не подобається)? Крик, звинувачення та домашній арешт (будь-яка інша заборона). Що далі? Дитина шукає авторитет ззовні, адже звикла слухатися дорослих. Так вона потрапляє під вплив людей, які маніпулюють слабкою та вразливою дитячою свідомістю. 2017 рік. Усі чули про чати смерті, які змушують підлітка завдавати собі болю, виконуючи завдання, останнє з яких - закінчити життя самогубством. «Синій кит», «Червона сова», «Момо», «Біжи або помри», «Тихий дім» - знайомі ігри? 

Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила статистику, згідно з якою щороку у світі близько 800 тис. людей закінчують життя самогубством. Це відбувається кожні 40 секунд. Україна належить до країн з високим рівнем самогубств. За даними Державної служби статистики, у 2018 коефіцієнт самогубств в Україні складав 16,5 людей на 100 тис. населення. Підлітки вважаються групою з найвищим ризиком, адже серед молоді ця причина смертності стоїть на другому місці. Одним із чинників збільшення кількості самогубців стали групи смерті, які набули популярності в Україні у 2016-2017 рр. Тоді Національна поліція викрила 600 із 926 таких груп, але рівень самогубств серед дітей надалі зростає. Паралельно виникають проблеми з тим, що діти тікають з дому та вживають наркотики. Кожен із батьків відмовляється вірити, що це може статися з їхньою дитиною. Але якщо ваш син або донька у зоні ризику?

Редакція «ТЕ» відвідала лекторій з лікаркою-психіатром та кандидаткою медичних наук Іриною Гаврилюк на тему дитячої залежності, чатів смерті та причин дитячої агресії, а також поспілкувалася із психологинею відділу профілактики та соціальної роботи служби у справах дітей, сім’ї та молодіжної політики у Горішніх Плавнях Ганною Бойко. Вона розповіла нам, чому діти втікають з дому та як говорити з підлітками однією мовою. 

Смертельні ігри

Перші групи смерті з’явилися у Німеччині в 2013 році й поширилися на територію сусідніх країн. Їхня головна мета - впливати на свідомість підлітків у трансовому стані. Модератори (студенти-медики та психологи) бажали «очистити світ від біосміття». Про це розповідає Ірина Гаврилюк.

- По цей бік екрана - розчарований у житті підліток з депресивним настроєм, якого не підтримують батьки чи не любить однокласниця, а по той бік сидить кваліфікований психолог, який задовольняє власні хворі амбіції, маніпулюючи свідомістю жертви. Модератори таких груп не додають усіх підлітків. Їхня ціль - діти, які у соціальних мережах демонструють свою меланхолію депресивними картинками, музикою та надписами. З часом втираються у довіру через спілкування - дізнаються про їхні слабкі сторони та страхи. Після так званого періоду адаптації починають надсилати завдання для негайного виконання. Таких задач 50, кожна з яких спрямована на спричинення болю самому собі. Остання - смерть. Чому дитина це робить? Вразливість та довіра до того, хто по той бік екрана. Крім того, завдання вона має виконати у період з 3 до 5 години ранку, коли мозок у сплячому стані - це і називається трансовий стан. 

Чому ця тема актуальна досі? Насправді, відомі лише декілька груп, які вдалося викрити. Однак деякі з них закривають, інші відкриваються. Дітей туди заманюють не тільки атмосферою та підтримкою, але й різними розіграшами та подарунками. 

Підлітковий вік - це період дитячої реалізації, те, ким вони себе бачать та хочуть бути. У цей період дитина бажає бути у центрі уваги, тому вона намагається заробити її через стан депресії, яка романтизована у сучасному суспільстві. Це - їхній ілюзорний світ, який вони хочуть бачити та який стає новою реальністю для них. Що лишається по цей бік фантазії? Негативний образ «Я», відсутність поваги та розуміння з боку батьків та вчителів, руйнування самооцінки, яка закладається у ранньому дитинстві. Незміцнілий мозок малечі не розуміє, що таке смерть, що далі нічого не буде. Це радше сприймається як новий етап, як спроба дізнатися, скільки людей тебе люблять, та привернути увагу до своєї драми. Парадоксальною причиною такої думки є також несамовите бажання батьків захистити дітей від психологічних травм. Тож про смерть родича, близького друга чи домашньої тварини вони повідомляють, як «пішли у кращий світ», «полетіли на небо», «потрапили у рай», «чекають зустрічі з нами», «завжди з нами» тощо. Іншим притулком для втікання з реальності є наркотики. 

Як помітити, що з дитиною щось відбувається? Вона починає носити закритий одяг, щоб замаскувати порізи на тілі, погано спить та харчується, змінюється її поведінка та виникає необумовлена агресія, прагне до самоти, стає неохайною, має новий друзів в інтернеті, які «її розуміють», говорить, що «вона нікому не потрібна» і «ніхто не помітить, якщо її не стане». Відслідковувати емоції, дії та слова дитини - мінімум, що можуть зробити батьки на початковому етапі. Надмірний спокій та апатія також є ознаками, що з дитиною щось відбувається. 

Слід пам’ятати, що в житті людини є два періоди, коли вона осмислює смерть і зустрічається з почуттями страху до неї - 6 років та підлітковий вік. У цей час вона вразлива й бачить світ лише у чорно-білих кольорах. Що робити батькам? Не кричати та не звинувачувати. М’яко та спокійно спілкуватися. Не боятися говорити про смерть та суїцид відверто. З 6 років це можуть бути казки, легенди та міфи. Діти не знають, як реагувати на речі, з якими вони не стикалися, тому базове розуміння допоможе їм впоратися зі страхами та поганими думками. Якщо розмова з батьками неефективна - залучити допомогу дитячого психолога. Не насильно контролювати друзів та соціальне життя, наприклад, обмежувати кількість часу, що дитина проводить у мережі по формулі: вік дитини помножений на 2. Якщо 10 років *2, то виходить 20 хвилин. У день - не більше 2 годин. Головне, каже пані Ірина, довіра між батьками та дитиною, любов, увага й активна участь у її житті.

З такою думкою погоджується й психологиня Ганна Бойко.
 

(Не)безпечний дім

- Чому підлітки тікають із дому та агресивно спілкуються з батьками? Відповідь проста: немає довіри. Як змінити токсичні стосунки? Слухати дитину, не читати нотації, що вона зробила не так. Більше часу проводити з нею. Слухати, а не говорити. Замість поверхневих питань «що там у школі» або «чи був ти слухняним учнем», варто поставити питання про самопочуття та настрій: з ким ти сьогодні подружився, що сталося нового, що тобі сподобалося або не сподобалося сьогодні. 

Якщо дитина не йде на контакт - не вимагати цього. Вести себе із малечею так само, як з дорослим. Ми не ліземо у душу до сусіда або колеги. Дитина має сама відчути, коли вона готова до діалогу. Можна сказати «зараз ти не хочеш говорити, але коли ти будеш готовим, то я завжди тебе вислухаю». 

Також на відверту розмову може вивести власний приклад. Можна розповісти історію, поділитися своїм досвідом. Але не потрібно вимагати розповісти про проблему, якщо дитина досі не готова. Почекайте, доки вона проаналізує ваші слова та підготується. 

Підлітки - важка категорія дітей. Багато написано та сказано про цей вік, але що з ними робити, ніхто не знає. Вони хочуть відчувати себе дорослими та робити те, що їм хочеться. Тому вони йдуть з дому або сперечаються зі старшими. Але вони ще не вміють брати на себе відповідальність. Поза домом вони все одно лишаються неповнолітніми. Вони піддаються імпульсам та настрою, не аналізують свою поведінку та не можуть передбачити наслідки своїх дій. Але вони ніколи не підуть з сім’ї, де є хороші стосунки та взаємоповага. Якщо у дитини проблеми, але з батьками не побудовані гарні стосунки, дитина буде наражати себе на небезпеку спеціально, щоб повідомити рідних про те, що щось відбувається. 

Інший аспект - соціальні мережі. У наш час дітлахи мають смартфони з 6 років, тому варто навчити їх поводити себе в інтернеті. По-перше, не додавати у друзі незнайомих людей та не спілкуватися з ними. Дати зрозуміти, що ви не будете винити та сварити їх, що б не сталося. Дітям не варто вказувати свою геолокацію. Дорослим же необхідно контролювати інформацію, якою ділиться дитина. Соціальні мережі - велика інформаційна платформа для зловмисників. Чим менше інформації, тим безпечніше. Читати приватні повідомлення - порушення особистого простору дитини та демонстрація недовіри до неї. Але вихід є, адже у цьому віці підлітки схильні до публічності. Спостерігати та аналізувати їхнє соціальне життя, цікавитися вподобаннями та друзями у мережі стане у нагоді для батьків, щоб вберегти своє чадо від помилок. 

Фундамент всього - це довірливі стосунки з батьками. Це стрижень, на якому формуються всі інші сімейні цінності. 

Юлія БОНДАР

Відправити

5 Середня оцінка
Таблиця оцінок