Соціум / Якість життя: суспільство, соціальні ініціативи

Станиця Луганська: через міст життя і смерті

Анастасія Магазова, фрілансер

Близько десяти тисяч людей щодня долають шлях життя і смерті. Хтось, подолавши цей шлях одного разу, вирішує ніколи не повертатись. Хтось – залишає своє життя на ньому. А хтось – іде цим шляхом щодня, щотижня, щомісяця. Такими є реалії жителів Луганщини, що перетинають лінію розмежування у пункті пропуску в Станиці Луганській.

«Мамо, я більше не можу!» – виривається чи то крик, чи то плач у маленького хлопчика, якого жінка тягне за руку. «Терпи, синочку, ти ж козак!» – підбадьорює вона малого у відповідь. Ця родина долає шлях зі Станиці Луганської до непідконтрольного Луганська – їдуть до бабусі з дідом на Різдво. Черга, процедура перевірки документів та валіз у них уже позаду. Однак попереду чекає ще одна перепона – шлях через зруйнований міст. Слизькі дерев'яні сходи вниз і такі самі сходи вгору. Загалом близько 5 кілометрів пішки.

Восени на КПВВ «Станиця Луганська» зробили переобладнання – розмежували напрямки руху, встановили додаткові сервісні пункти, а також учетверо збільшили кількість вікон для перевірки документів, тепер їх сорок.

За даними Державної прикордонної служби, КПВВ «Станиця Луганська» щодня у будь-яку пору року перетинають близько десяти тисяч громадян. Це виключно пішохідний перехід, адже дорога пролягає по зруйнованому мосту через річку Сіверський Донець, який був підірваний під час інтенсивних бойових дій улітку 2014 року.

З того часу цей пункт через лінію розмежування залишається єдиним у Луганській області. Приміром, виїхати автомобілем з непідконтрольної Луганщини можна тільки через КПВВ у Донецькій області. Часто, аби зекономити час та сили на перетині, люди виїжджають до Ростовської області Росії, а потім вертаються до України уже через пропускні пункти на українсько-російському кордоні. Такий перетин кордону – згідно з українським законодавством – несе за собою адміністративну відповідальність.

Виплати, ліки, продукти

Здебільшого, лінію зіткнення перетинають люди похилого віку. Як зізнаються прикордонники, 80 відсотків із цього числа – люди, старші за 70 років. Зазвичай, ті, хто приходить з непідконтрольних територій Луганщини, намагаються у Станиці отримати адміністративні та банківські послуги. Восени «Ощадбанк» встановив мобільний пункт обслуговування одразу біля виходу з КПВВ. Черги тут ніколи не закінчуються, кажуть місцеві.

«Ліки тут не тільки значно дешевші, а вони просто є! Все, що пов'язано з медициною, набагато доступніше та якісніше», – щиро каже 43-річна луганчанка Олена, яка щойно перетнула лінію розмежування. З нею погоджується й 69-річна пенсіонерка Галина, яка говорить українською. Жінка також щойно прийшла з Луганська: «Пенсія у мене десь на 200 гривень вища, ніж я отримую в Луганську. Але й цього ледве вистачає, хоч у нас комунальні послуги і трохи дешевші. Чесно кажучи, людей у Луганську дуже лякають українські ціни за газ», – зізнається жінка.

Серед продуктів люди, здебільшого, перевозять на непідконтрольну територію фрукти, овочі та солодощі. Однак зазначають, що останнім часом ціни на продукти харчування фактично стали однаковими, тому купують їх менше. «Сенсу тягти торби такою виснажливою дорогою нема. Купуємо тепер щось смачненьке або за чим скучили», – пояснює Олена, яка вже повертається з пакунками зі Станиці до Луганська.

Попри те, що перетин лінії зіткнення є небезпечним для всіх, він особливо є важким для людей із маленькими дітьми, з милицями або на інвалідних візках – дерев'яні пандуси не тільки небезпечно круті, але й дуже слизькі під час дощу чи снігу. Однак людей це не зупиняє.

Чоловік гучно видихає, коли минає останній пункт перевірки на КПВВ, та схиляє голову додолу. Він попри мороз та замети зміг перетягнути, у прямому сенсі слова, свого батька на інвалідному візку через усю лінію розмежування. До колес його візка прироблені лижі – аби легше було тягнути снігом. Такі «ноу-хау», зізнається чоловік, люди почали використовувати зовсім нещодавно. «Ото «тягнемося» за пенсією та в гості до родичів», – з іронією відказує чоловік.

75 кілограмів яблук

Найпопулярніший товар, який зараз везуть на непідконтрольні території, це яблука. За правилами роботи КПВВ, одна людина може вдень провезти не більше 75 кілограмів. Їх везуть на візках. Однак взимку після заметів це стає майже неможливим. Проте підприємливі люди, аби не втрачати заробіток, знайшли вихід. Більшість із них на зимовий період прикріпили до колесиків труби, старі лижі або деталі від санчат, щоб легше було тягнути по снігу. Зазвичай, за один такий прохід можна отримати від 200 до 400 гривень заробітку.

Такої роботи не цураються не тільки молоді люди, але й старші.

Ніні Миколаївні зі Станиці Луганської за два тижні виповниться 80 років. Вона вже довший час працює тачечницею, як їх тут називають. Майже щодня тягне товар на той бік, однак лінію зіткнення не перетинає – покупець зустрічає ящики за останнім українським блокпостом. «Чоловік мій помер у жовтні того року, дітей нема, отак баба й виживає», – розповідає про себе літня жінка. Трохи перепочивши під час розмови, вона береться за тацю та рушає далі – попереду ще півтора кілометра засніженої дороги.

Політичні вподобання розбігаються

Про політику ані українську, ані російську люди на КПВВ намагаються не говорити. Однак усі сходяться у своїх побажаннях до майбутнього президента України – люди очікують миру та розв’язання конфлікту.

Серед тих, хто погоджується говорити про свої політичні вподобання, лунають симпатії на бік чинного президента Петра Порошенка, Юлії Тимошенко та Юрія Бойка.

77-річна Поліна з Луганська навпаки вважає, що достойних кандидатів цього разу нема: «Я б голосувала за Сергія Тігіпка! Але він не йде. Або мені ще подобається Віктор Медведчук, але він теж не йде». А от 75-річна Валентина Олександрівна навпаки вважає, що зараз міняти президента не можна: «Попри різні нюанси все одно треба залишити Петра Порошенка! Йому треба дати довести реформи», – вважає вона.

Однак, жителі підконтрольної частини Луганщини зазначають, що ще не відчули початку передвиборчих перегонів у себе в регіоні. «Політики у нас ще неактивні – чи то зарано, чи то ми їм нецікаві як електорат», – ділиться припущеннями Юлія зі Сєверодонецька.

Проте на вулицях міст та дорогах Луганщини вже почали з’являтися перші агітаційні плакати та білборди. Кількісно, поки що, лідирує Петро Порошенко з акцентами на питаннях мови, релігії та армії. Серед інших кандидатів візуально присутня також агітація Андрія Садового та Володимира Зеленського.

Чи є надія зупинити приниження?

Про відновлення мосту наразі не йдеться. Ще раніше на рівні Мінська існувала домовленість між українською владою та представниками самопроголошеної ОРЛО про відкриття пункту пропуску в Золотому, але, на жаль, цього не сталося. Як повідомляють джерела, причина у тому, що це стратегічно невигідно для проросійських сепаратистів. У свою чергу, представники ОРЛО пропонують відкрити КПВВ у Щасті, але це вже є неприйнятним для української сторони.

Допоки триватимуть пошуки компромісу, люди далі долатимуть принизливу путь і в зимовий мороз, і в літню спеку. А часом й залишати життя на цьому шляху. 5 січня після подолання небезпечної ділянки мосту у літнього чоловіка стався напад, і його серце назавжди зупинилося.

Відправити

Недостатньо оцінок