Спецномінації / Відкриття року: оцінюються матеріали журналістів з досвідом роботи до 2-х років.

Статева гармонія: Як фемінізм приживається в Україні

Андрій Зінченко, БІЗНЕС

Феміністичний рух в Україні є. І боротьба за рівні права та можливості не обмежується сутичками з праворадикалами 8 березня й акціями з оголенням жіночих грудей

В українському суспільстві немає чіткого розуміння, що таке фемінізм, оскільки фактично в нас не відбувався поступовий його розвиток як руху за рівні права та можливості. Україну, на жаль, оминула друга хвиля фемінізму (почалась у 1960-х роках). Попри те що в радянські часи проводилася доволі рівна політика залучення жінок у суспільні процеси, здебільшого вона передбачала не надання вибору, а лише активне використання жінок як резервної армії праці на благо держави.

Треба розуміти, що фемінізм часто помилково сприймають як ідеологію, що спонукає жінок досягати успіху в публічній сфері та робити кар’єру. Хоча насправді йдеться про можливість вибору. Якщо жінка бажає займатися домогосподарством, в неї має бути така можливість, але цю роботу треба й визнавати як таку, а не сприймати як обов’язок.

Свій внесок у несприйняття ідей фемінізму зробили й українські ЗМІ. Замість того щоб розповідати про історію руху та висвітлювати весь спектр діяльності жіночих організацій, вони часто робили акцент на діяльності окремих груп на кшталт Femen, яка своїми провокативними акціями з оголеним жіночим тілом лякала та обурювала пересічного українця.

Насправді ж фемінізм — це легальна боротьба за рівні права та можливості жінок і чоловіків, а не культурний тероризм, як дехто вважає. “Я буквально недавно дізналася, що одна з дуже прогресивних жіночих українських організацій, цільовою аудиторією якої є специфічна група жінок, занурених у маскулінний простір і точно виконуючих нежіночу роботу, заперечила своє відношення до феміністичних організацій”, — коментує Лариса Кобелянська, кандидат філософських наук, доцент, координатор Громадської ради з гендерних питань при МФО “Рівні можливості”.

Жінки проти…

В Україні існує досить великий — на рівні 26% — гендерний розрив в оплаті праці. Для порівняння: в Європейському Союзі цей показник в середньому становить 16,2%. Освітній рівень жінок в Україні не використовується державою та бізнесом повною мірою. Вони отримують меншу заробітну плату порівняно з чоловіками, навіть на держслужбі. В бізнесі й досі роботодавці зазвичай вважають, що головні годувальники в родині — це чоловіки, тому їм треба платити більше.

Існує певна сегрегація і на ринку праці. Красномовний приклад наводить Тамара Марценюк, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології НаУКМА, авторка книги “Чому не варто боятися фемінізму”: “В Україні 350 університетів, більшість працівників в них — 70% — це жінки. Якщо подивитися на ректорський склад, то з 350 лише троє — жінки. Жінок менше на таких престижних посадах. З різних причин. Хтось скаже, що жінки не хочуть ці посади обійняти. Але часто вони не хочуть, оскільки розуміють, що робота на цих посадах вимагатиме багато часу і сил, яких бракує через традиційно закріплені за жінками домашні навантаження”. До речі, в цьому питанні Україна не поодинока: лише 4% серед СЕО Топ-500 американських компаній припадає на жінок.

З огляду на цю проблему 2017 р. в Україні було скасовано так званий список заборонених для жінок професій. Досяг успіху правозахисний громадський проект “Невидимий батальйон”, заснований 2015 р. Він розпочався із соціологічного дослідження участі жінок у війні в Донбасі, проведеного соціологами НаУКМА. Завдяки широкому суспільному розголосу було розширено список посад, які можуть обіймати жінки у Збройних Силах України.

“Я не хочу, щоб ви думали, що фемінізм — це про те, аби жінки клали асфальт на рівні з чоловіками. Ідея фемінізму в тому, щоб зробити ринок праці безпечним для всіх: і для жінок, і для чоловіків. У Швеції, наприклад, де шахти зробили безпечними, жінки мають можливість працювати на рівні з чоловіками”, — зауважує пані Марценюк.

Українське суспільство наповнене низкою стереотипів та нав’язаних моделей поведінки щодо жінок. “Молоді дівчата бояться починати кар’єру. Вони переконані, в тому числі завдяки суспільній думці, що, обравши кар’єру, не зможуть мати сім’ю. До того ж починаючи з певного віку дівчата чують питання: “Ой, а заміж коли? А дітей чому не народжуєш? Тобі ж уже стільки років! Все, що треба жінці, — вдало вийти заміж, а не ходити на роботу”, — коментує Тетяна Вознюк, співзасновниця New Generation of Women Leaders in Ukraine. Жінки постійно стикаються зі скептичним ставленням до свого інтелекту. Також у суспільстві присутні завищені вимоги до зовнішнього вигляду жінки. Надмірний догляд за собою, додаючись до хатньої та професійної праці, створює ще більше навантаження на жінку.

Болючим питанням залишаються сексуальні домагання на робочому місці. За словами Дзвенислави Щерби, активістки Amnesty International, захиститись від них жінкам доволі складно. Адже, по-перше, часто йдеться про стосунки підпорядкування між співробітницею та її керівником, коли на жінку здійснюється безпосередній тиск. По-друге, жінки, які все ж таки наважуються говорити про проблему, стикаються з осудом і звинуваченнями з боку оточуючих у “не такій” поведінці. По-третє, законодавчо притягнути кривдника до відповідальності доволі важко. Тому наразі в Україні не було жодної виграної в суді справи щодо домагань на робочому місці.

Нікуди не ділося й досі толерується в Україні домашнє насильство над жінками. Класичні погляди “сама винна, якби хотіла, то пішла б від нього”, “б’є — значить, любить” тощо створюють підґрунтя для поблажливого ставлення до проблеми насильства. Тому не дивно, що за останні 10 років в Україні значно збільшилася кількість жіночих організацій феміністичного спрямування.

Жінки за…

Зростає і рівень обізнаності про фемінізм як рух за рівні права та можливості жінок та чоловіків. Різноманітні організації та ініціативи все частіше відкрито називають себе феміністичними. Низовий жіночий активізм не завжди є стійким, певні організації зникають, але на їхнє місце приходять нові. Спектр їхньої діяльності досить широкий — від курсів самооборони, освітніх проектів і допомоги жінкам-переселенкам з Донбасу до законодавчих ініціатив. Для розуміння їхньої діяльності варто розповісти про деякі з них.

New Generation of Women Leaders in Ukraine — освітня організація, яка показує дівчатам та жінкам приклади успішних рольових моделей. На думку організаторів руху, однією з найголовніших проблем сучасних хвиль фемінізму є неосвітлений бік прикладів успішних жінок у різних сферах. NGWLU запрошує лідерок, аби показати жіночій аудиторії, що їхнім “колежанкам” теж до снаги досягти колосального успіху в будь-якій царині. “Організація була заснована мною і моєю одногрупницею 2017 р. Тоді я працювала у фінансовій сфері й дуже часто була єдиною жінкою у кімнаті. Існує дуже багато досліджень, які підтверджують, що людина відчуває додаткову впевненість і підтримку, коли бачить в приміщенні людину одного з собою гендеру, оскільки може з більшою легкістю почати розмову і знайде більше спільних тем для бесіди. Так і вирішили заснувати організацію, яка допомагає побачити більше жінок в місцях, де приймаються важливі рішення”, — зазначає пані Вознюк. Головна мета проекту — надати розуміння, що жінка може бути таким саме лідером, а не виключенням серед лідерів-чоловіків.

FemSolution створена як студентська феміністична ініціатива Києво-Могилянської академії в березні 2016 р. Це антигомофобне, антиксенофобне об’єднання, дружнє до людей будь-яких віросповідань і гендерних ідентичностей. Організація проводила феміністичні заходи та привернула увагу до проблематики сексуальних домагань і сексизму в університетах. FemSolution домоглися, що Києво-Могилянською академією вперше було прийнято політику боротьби з сексуальними домаганнями. Ця тема стала особливо актуальною після схожих випадків, що трапились в КНУ ім.Т.Шевченка. Тоді студентки поскаржилися на домагання з боку одного з доцентів університету під час літньої практики. З огляду на великий резонанс викладача було звільнено.

Проект “Дівчата STEM” Центру розвитку КСВ створений для об’єднання дівчат, які працюють та навчаються у галузях науки (science), технологій (technology), інженерії (engineering) і математики (mathematics). Це галузі, які розвиваються найшвидшими темпами та є дуже перспективними для майбутньої професії. На жаль, серед працівників STEM на жінок припадає менше 25%. Мета проекту — зацікавити дівчат точними науками. Під час зібрань менторки в цьому проекті діляться своїми здобутками, допомагають вказують шлях, надихають, надають підтримку дівчатам, які хочуть визначитися у своєму майбутньому.

“Резистанта” — спільнота жінок, які спрямовують свої зусилля на феміністичну самоосвіту, проведення феміністичних обговорень та заходів, переклад феміністичної літератури, аналіз законодавства з точки зору фемтеорій, підтримку ініціатив феміністичного характеру. Учасниці спільноти впроваджують скандинавську модель боротьби з торгівлею людьми та проституцією. Вони засуджують порнографію та будь-які насильницькі практики щодо жінок, в тому числі репродуктивне насильство та травматичні практики заради краси. Організація провела ряд публічних заходів, радіоефірів, акцій, підготувала низку інформаційних матеріалів та створила свій сайт. “На жаль, на відміну від легалізації проституції, про яку зараз модно говорити, про “шведську модель” майже ніхто не згадує. Ми хочемо змінити ситуацію, на це направлений майже весь наш офлайн-активізм. 2018 р. ми спільно з іншими жіночими організаціями провели дводенну подію, на яку були запрошені медіа, правозахисники, був присутній представник Посольства Королівства Швеція, який знається на “шведській моделі”. Тоді наші вимоги та пропозиції звучали у Верховній Раді”, — зазначає активістка руху Івєтта Камєнєва.

За словами Лариси Кобелянської, в Україні зараз дуже поширене мережування жінок та жіночих організацій. Це можуть бути мережі, що об’єднують жінок певної професії та певного регіону або таких, які реалізовують один проект. Існують тимчасові мережі, наприклад мережа по Резолюції Радбезу ООН #1325 “Жінки, мир, безпека”, яка є надзвичайно актуальною, бо Україна перебуває у стані війни. Також є коаліція по Стамбульській конвенції.

“Коли відбувались вибори до Верховної Ради і вибори Президента, більше 100 організацій об’єдналися в альянс “Жіноча Дія” і вимагали від парламенту і від Президента включення до Порядку денного питань, актуальних для забезпечення гендерного балансу у владі всіх рівнів”, — говорить пані Кобелянська.

Гендерні квоти

Незважаючи на пожвавлення жіночого руху за рівність прав, деякі питання у цій сфері в Україні можна вирішити лише політичним шляхом. Тому актуальною залишається практика впровадження жіночих квот в законодавчих та виконавчих гілках влади. Історія протидії дискримінації показує: якщо є зацікавленість певної групи людей, яка певний час потерпала від цієї дискримінації, то рано чи пізно її дії спрацьовують.

Виборчий кодекс, ухвалений Верховною Радою 19 грудня 2019 р., передбачає запровадження гендерних квот на рівні 40%. Згідно з ним у кожній п’ятірці партійного виборчого списку мають бути як чоловіки, так і жінки (не менше двох кандидатів кожної статі). Цих квот партії мають дотримуватися при формуванні загальнодержавного та регіональних виборчих списків кандидатів у депутати. Особливою перемогою ініціаторок запровадження гендерних квот стало впровадження санкції за їхнє недотримання, чого не було раніше. Наразі в Кодексі передбачене право ЦВК відмовити в реєстрації партії, якщо відповідну квоту не буде дотримано.

“Кажуть, квоти заповнюють некваліфікованими жінками. Але взагалі в нас часто політику “заповнюють” некваліфіковані чоловіки. І чомусь до їхньої кваліфікації немає претензій, а до жіночої кваліфікації — є. Так само має бути і в бізнесі, і на державних підприємствах. Бо це можливість зробити жінок видимими в сферах, де вони недопрезентовані. З приходом до влади в Скандинавії жінок ідеї рівних можливостей, соціальні та екологічні питання вийшли на перший план”, — зазначає Тамара Марценюк.

Жінки в Україні з кожним роком стають все більш активними, емансипованими та фінансово незалежними. Вони поступово рухаються до практичного втілення рівності прав та можливостей. Не всі при цьому називають себе феміністками, але це теж лише питання часу.

 

Андрій Зінченко

Відправити