Перегляд матеріалу Таблиця оцінок
Спецномінації / Відкриття року: оцінюються матеріали журналістів із досвідом роботи до 2-х років.

Ультрас на війні

Дмитро Біглов, фрілансер

Ще років з десять тому, сам факт існування ультрас-сцени сприймався середньою людиною, як загроза безпеки, та асоціювся здебільшого з хуліганством, безладом та радікалізмом. Для більшості населення України, майже неможливим було б уявити, що ультраси зможуть обернутися з хуліганів на захисників, та пліч-о-пліч стати на сторожі інтересів української держави та й, взагалі, українства. На жаль, поштовхом для подібних метаморфоз послужили тяжкі та болючі обставини. З трагічними подіями 2014 року, політична ситуація в країні почала стрімко змінюватися. А разом з нею, не менш швидкоплинно змінилася й та роль в українському суспільстві, що ії відігравав рух футбольних фанатів. Із самого початку силового протистояння на Майдані, а потім і з початком російсько-української війни на Донбасі, українські ультрас постали в аванґарді національно-визвольної боротьби. Загальна політична невизначенність, численні сепаратиські акції та диверсії у великих містах на сході країни та підступна військова інтервенція аґресивного сусіда — послужили триґером для здійснення важливого та вочевидь унікального кроку. В середовищі українських ультрас було прийнято рішення про об'єднання та примирення між собою... Ці хлопці, прості українці з різних куточків Батьківщини, колишні затяті вороги, спромоглися об'єднатися задля спільної боротьби, поповнивши лави воїнів-захисників, проукраїнських активістів та членів волонтерських рухів України. Колишні "хулігани" захищали зібрання та ходи патріотичних проукраїнських громадян*, збирали гроші та одяг для військовослужбовців, проводили соціальну роз'яснювальну роботу та ставали в довжелезні черги на вступ до перших добровольчих військових формувань. Декотрі з цих добровольчих батальйонів, були майже цілком сформовані з представників ультрас-сцени. Воїни з колишніх ультрас внесли вагомий внесок при звільненні Широкіно та Маріуполя. Чимало з цих хлопців і дівчат, навіть по закінченню активної фази збройного протистояння, залишилися на постійній службі в підрозділах ЗСУ та спецпідрозділах МВС та Національної ґвардії. Свого часу за схожих обставин, в тодішній ще Юґославії, хорватський ультрас-рух також "склав кістяк" добровольчих військових формувань. Хорвати спромоглися спрямувати свій патріотизм та готовність до самопожертви, в більш конструктивне і важливе русло, аніж прості сутички між "фірмами" ворожих футбольних клубів. Багато героїв тієї війни вийшло з фанатів. В Україні простежується чітка паралель з хорватськими подіями. На мою думку — це вражаючий приклад того, як заради великої мети можна змінитися самому і змінити свою країну на краще. Український рух футбольних фанатів за останні п'ять років довів, що ці молоді хлопці спроможні підпалювати ворожі танки окупанта так само ефективно, як "фаєри" на стадіоні. Саме так і пишеться історія — і кожен з нас в ній слово! 

*ходи, зібрання та акції українських громадян в ті часи потерпали від аґресивних нападів так званих "тітушок" та "політичних туристів" — проросійських провокаторів з Росії та Придністров'я.

Відправити

4,5 Середня оцінка
Таблиця оцінок